строго
СТРО́ГО. Присл. до стро́гий 1-4.
— Дорка! — крикнув він строго. — Руш мені тільки ще хоч разок — я тобі дам!.. (Коцюб., II, 1955, 368);
Килина глянула строго на внука. — Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Мокр., Сто.., 1961, 114);
В усіх питаннях партійні групи повинні строго і неухильно керуватись рішеннями керівних партійних органів (Статут КПРС, 1971, 30);
В мануфактурі залізний закон строго визначених пропорцій і відношень розподіляє робітничі маси між різними функціями.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 358);
Скупі слова і висічені дати лягли рядами строго на граніт (Гонч., Вибр., 1959, 289).
Словник української мови (СУМ-11)