строго

СТРО́ГО.

Присл. до стро́гий 1–4.

– Дор-ка! – крикнув він строго. – Руш мені тільки ще хоч разок – я тобі дам!.. (М. Коцюбинський);

Килина глянула строго на внука. – Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Ю. Мокрієв);

У ХІ –ХІII ст. літописи строго відокремлювали Русь – Київське князівство – від інших князівств (з навч. літ.);

Терміни подання фінансового плану керуючим органам строго регламентовані (з навч. літ.);

Скупі слова і висічені дати лягли рядами строго на граніт (І. Гончаренко).

Значення в інших словниках

1. строго — стро́го прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. строго — Присл. до строгий 1-4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. строго — СТРО́ГО. Присл. до стро́гий 1-4. — Дорка! — крикнув він строго. — Руш мені тільки ще хоч разок — я тобі дам!.. (Коцюб., II, 1955, 368); Килина глянула строго на внука. — Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Мокр., Сто..  Словник української мови в 11 томах
4. строго — Стро́го нар. 1) Жестоко, свирѣпо. 2) Очень. Понесли багача строго високо. Гол. ІІІ. 265.  Словник української мови Грінченка