строгість
СТРО́ГІСТЬ, гості, ж.
Абстр. ім. до стро́гий.
Солдати любили його за доброту, за розум, а разом з тим і за строгість (М. Шеремет);
У Дмитровому голосі бриніла строгість (А. Хорунжий);
Пусто і дико було на тих лісових кладовищах, забутих богом й людьми, де лиш готури гутіли та вились гадюки. Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум (М. Коцюбинський);
– Я погоджуюся з усім, бо строгість мусить бути, без строгості ніхто ніколи нічого не зробить (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);
Ті нові будівлі милували зір строгістю ліній, якимось ще не розакумульованим теплом і чистотою, випромінювали значно більше щастя, ніж усі інші – з важкими надбрів'ями вікон (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)