строго
СТРО́ГО.
Присл. до стро́гий 1–4.
– Дор-ка! – крикнув він строго. – Руш мені тільки ще хоч разок – я тобі дам!.. (М. Коцюбинський);
Килина глянула строго на внука. – Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Ю. Мокрієв);
У ХІ –ХІII ст. літописи строго відокремлювали Русь – Київське князівство – від інших князівств (з навч. літ.);
Терміни подання фінансового плану керуючим органам строго регламентовані (з навч. літ.);
Скупі слова і висічені дати лягли рядами строго на граніт (І. Гончаренко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- строго — стро́го прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- строго — Присл. до строгий 1-4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- строго — СТРО́ГО. Присл. до стро́гий 1-4. — Дорка! — крикнув він строго. — Руш мені тільки ще хоч разок — я тобі дам!.. (Коцюб., II, 1955, 368); Килина глянула строго на внука. — Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Мокр., Сто.. Словник української мови в 11 томах
- строго — Стро́го нар. 1) Жестоко, свирѣпо. 2) Очень. Понесли багача строго високо. Гол. ІІІ. 265. Словник української мови Грінченка