стрільник

Стрілець, -льця

м. Стрѣлокъ, охотникъ. Купець, як стрілець. Ном. № 10553. ум. стрільник.

Значення в інших словниках

1. стрільник — стрі́льник іменник чоловічого роду, істота майстер  Орфографічний словник української мови
2. стрільник — СТРІ́ЛЬНИК, а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли. У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. стрільник — -а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. стрільник — СТРІ́ЛЬНИК, а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли. У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 285).  Словник української мови в 11 томах