стрільник

СТРІ́ЛЬНИК, а, ч., іст.

Майстер, що виготовляє стріли.

У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. стрільник — стрі́льник іменник чоловічого роду, істота майстер  Орфографічний словник української мови
2. стрільник — -а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. стрільник — СТРІ́ЛЬНИК, а, ч., іст. Майстер, що виготовляє стріли. У Києві [у XVII ст.] існували цехи: кравецький, ковальський, шевський, цирульний, кушнірський, а також стрільників, лучників та ін. (Іст. УРСР, І, 1953, 285).  Словник української мови в 11 томах
4. стрільник — Стрілець, -льця м. Стрѣлокъ, охотникъ. Купець, як стрілець. Ном. № 10553. ум. стрільник.  Словник української мови Грінченка