стукотіти Стукотіти, -чу, -чеш гл. = стукотати. В хаті у бідного ляда стукоче. Щог. В. 51. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках стукотіти — стукоті́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови стукотіти — див. звучати Словник синонімів Вусика стукотіти — СТУКОТІ́ТИ див. стукота́ти. Словник української мови у 20 томах стукотіти — див. стукотати. Великий тлумачний словник сучасної мови стукотіти — БИ́ТИСЯ (про серце, кровоносні судини — ритмічно скорочуватися; про кров — ритмічно рухатися), БИ́ТИ розм., ПУЛЬСУВА́ТИ, СТУ́КАТИ, СТУКОТА́ТИ (СТУКОТІ́ТИ) підсил., СТУГОНІ́ТИ підсил., ГУ́ПАТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови стукотіти — Стукоті́ти, -кочу́, -коти́ш, -тя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.) стукотіти — СТУКОТІ́ТИ див. стукота́ти. Словник української мови в 11 томах