м. Чиновникъ въ судѣ. О. 1861. XI. 27. Судовики благають Бога. Шевч.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
судовик —
судови́к іменник чоловічого роду, істота службовець суду рідко
Орфографічний словник української мови
судовик —
СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства. Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Панас Мирний).
Словник української мови у 20 томах
судовик —
-а, ч., заст. Службовець суду, судового відомства.
Великий тлумачний словник сучасної мови
судовик —
СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства. Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Мирний, І, 1949, 252).
Словник української мови в 11 томах