судовик
СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства.
Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Мирний, І, 1949, 252).
Словник української мови (СУМ-11)СУДОВИ́К, а́, ч., заст. Службовець суду, судового відомства.
Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Мирний, І, 1949, 252).
Словник української мови (СУМ-11)