судовик
СУДОВИ́К, а́, ч., заст.
Службовець суду, судового відомства.
Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)СУДОВИ́К, а́, ч., заст.
Службовець суду, судового відомства.
Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)