судовий

СУДОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до суд 1-4.

Верховний Суд СРСР є найвищим судовим органом (Рад. Укр., 4.VI 1977, 3);

Обласний суд.. складається з двох судових колегій: судової колегії по кримінальних справах і судової колегії по цивільних справах (Як побуд. рад. суд, 1948, 27);

Цілих п’ять годин тривала судова нарада (Головко, II, 1957, 185);

Судовий вирок;

// Признач. для ведення суду.

У величезній судовій палаті засів цар Соломон на своїм престолі (Фр., IV, 1950, 118);

Притягли його в судовий зал, прикутого до дошки (Гжицький, Опришки, 1962, 177);

// Яким відає суд.

Запирався [батько] у себе в кабінеті й передивлявся судові діла (Мирний, IV, 1955, 336);

// Який служить у суді.

Судовий панич до Параски почав приставати (Мирний, IV, 1955, 33);

Судові урядовці оселились у домі Базилевських (Гончар, Таврія, 1952, 193);

// у знач. ім. судови́й, во́го, ч., заст. Те саме, що судови́к.

Аж гуде, З усіх усюд народу йде, Та щось шепочуть про отруту І судових неначе ждуть (Шевч., II, 1953, 225);

Повно було якихсь судових, Казали, що приїхали продавати двір за довг (Коцюб., І, 1955, 145).

∆ Судови́й викона́вець див. викона́вець;

Судови́й при́став див. при́став.

2. Стос. до судочинства.

Процес християн судовий відбувається на дальшому кінці арени (Л. Укр., II, 1951, 510);

Після закінчення судового слідства, після промов обвинувача і оборонця обвинуваченому надається останнє слово (Рад. суд, 1951, 57);

Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей (Рильський, Веч. розмови, 1964, 43);

Судова експертиза; Судова практика;

// Уживається в складі назв ряду дисциплін, які відіграють допоміжну роль у судовому процесі й слідстві.

Він чималенько попрацював в галузі судової медицини (Вишня, День.., 1950, 106);

Судова хімія.

Судови́м поря́дком див. поря́док;

У судово́му поря́дку — те саме, що Судови́м поря́дком ( див. поря́док).

Значення в інших словниках

1. судовий — судовий – судновий У російській мові від іменника судно (плавзасіб) похідні – суда (множина), судовой. Ті, хто нашою володіє кепсько, впевнені, що так само й по-українському. І помиляються. Адже прикметник від судно – судновий.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. судовий — судови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
3. судовий — [судовий] м. (на) -вому/-доув'ім, мн. -доув'і  Орфоепічний словник української мови
4. судовий — СУДОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до суд 1–4. Леся Українка та К. В. Квітка переїхали з Євпаторії до Ялти. К. В. Квітка отримав нове місце праці в судових установах (з наук. літ.); Цілих п'ять годин тривала судова нарада (А. Головко); Судовий вирок; // Признач.  Словник української мови у 20 томах
5. судовий — судовий : ◊ судова розпра́ва → розправа  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. судовий — -а, -е. 1》 Прикм. до суд 1-4). Судовий вирок. Судові палати іст. — у судовій системі Росії 1864-1917 рр. – інстанції, вищі відносно окружних судів, що створювалися зазвичай на території декількох губерній. Судовий поєдинок іст. — у Сер.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. судовий — Судови́й, -ва́, -ве́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. судовий — Судовий, -а, -е 1) Судовой, судный. Найважніше діло віра у правду судову. О. 1862. IX. 125. 2) Судейскій. А тут приходять якісь судові два панки. МВ. ІІ. 38.  Словник української мови Грінченка