судовий
судови́й
-а, -е.
1》 Прикм. до суд 1-4). Судовий вирок.
Судові палати іст. — у судовій системі Росії 1864-1917 рр. – інстанції, вищі відносно окружних судів, що створювалися зазвичай на території декількох губерній.
Судовий поєдинок іст. — у Сер. віки в Європі – спосіб вирішення суперечок (доведення звинувачення); полягав у збройному єдиноборстві сторін або їх представників перед судом.
|| Признач. для ведення суду.
|| Яким відає суд.
|| Який служить у суді.
|| у знач. ім. судовий, -вого, ч., заст. Те саме, що судовик. Судовий виконавець.
2》 Стос. до судочинства.
Судова експертиза — дослідження, що проводиться експертом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кримінальної, цивільної або арбітражної справи фактичних даних та обставин.
Судова медицина — застосування медичних знань та медичної практики відносно вирішення юридичних проблем.
Судове право — а) право, що створюється судовими прецедентами, судовою практикою, рішеннями конституційних судів та іншими судовими актами; б) сукупність норм, які регулюють судоустрій та судочинство.
|| Уживається в складі назв ряду дисциплін, які відіграють допоміжну роль у судовому процесі та слідстві. Судова хімія.
Великий тлумачний словник сучасної української мови