1. Великий тлумачний словник сучасної мови

судовий

судови́й

-а, -е.

1》 Прикм. до суд 1-4). Судовий вирок.

Судові палати іст. — у судовій системі Росії 1864-1917 рр. – інстанції, вищі відносно окружних судів, що створювалися зазвичай на території декількох губерній.

Судовий поєдинок іст. — у Сер. віки в Європі – спосіб вирішення суперечок (доведення звинувачення); полягав у збройному єдиноборстві сторін або їх представників перед судом.

|| Признач. для ведення суду.

|| Яким відає суд.

|| Який служить у суді.

|| у знач. ім. судовий, -вого, ч., заст. Те саме, що судовик. Судовий виконавець.

2》 Стос. до судочинства.

Судова експертиза — дослідження, що проводиться експертом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, для встановлення за матеріалами кримінальної, цивільної або арбітражної справи фактичних даних та обставин.

Судова медицина — застосування медичних знань та медичної практики відносно вирішення юридичних проблем.

Судове право — а) право, що створюється судовими прецедентами, судовою практикою, рішеннями конституційних судів та іншими судовими актами; б) сукупність норм, які регулюють судоустрій та судочинство.

|| Уживається в складі назв ряду дисциплін, які відіграють допоміжну роль у судовому процесі та слідстві. Судова хімія.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. судовий — судовий – судновий У російській мові від іменника судно (плавзасіб) похідні – суда (множина), судовой. Ті, хто нашою володіє кепсько, впевнені, що так само й по-українському. І помиляються. Адже прикметник від судно – судновий. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. судовий — судови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  3. судовий — [судовий] м. (на) -вому/-доув'ім, мн. -доув'і Орфоепічний словник української мови
  4. судовий — СУДОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до суд 1–4. Леся Українка та К. В. Квітка переїхали з Євпаторії до Ялти. К. В. Квітка отримав нове місце праці в судових установах (з наук. літ.); Цілих п'ять годин тривала судова нарада (А. Головко); Судовий вирок; // Признач. Словник української мови у 20 томах
  5. судовий — судовий : ◊ судова розпра́ва → розправа Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. судовий — Судови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. судовий — СУДОВИ́Й, а́, е́. 1. Прикм. до суд 1-4. Верховний Суд СРСР є найвищим судовим органом (Рад. Укр., 4.VI 1977, 3); Обласний суд.. складається з двох судових колегій: судової колегії по кримінальних справах і судової колегії по цивільних справах (Як побуд. Словник української мови в 11 томах
  8. судовий — Судовий, -а, -е 1) Судовой, судный. Найважніше діло віра у правду судову. О. 1862. IX. 125. 2) Судейскій. А тут приходять якісь судові два панки. МВ. ІІ. 38. Словник української мови Грінченка