суд
-у і заст. -а, ч.
1》 Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи.
|| Приміщення для судових засідань.
|| збірн. Судді. Позивати в суд.
Арбітражний суд — незалежний орган правосуддя у розв'язанні суперечок, які виникають між суб'єктами господарської діяльності.
Військово-польовий суд; Польовий суд; Військовий суд — а) орган, який розглядає злочини військових, а у воєнний час – і цивільних осіб; б) члени такого органу.
Паритетні суди — у ряді держав – узгоджувальні органи, засновані для розв'язання трудових суперечок та ін.
Суд присяжних — суд, до складу якого за випадковою методикою із громадян відбираються присяжні засідателі, які вирішують питання факту, а один (іноді декілька) професійний суддя вирішує питання права; на основі вердикту присяжних судді виносять вирок, призначають міру покарання.
Суд шеффенів — у ряді країн Європи – суд за участі представників народу, які, на відміну від суду присяжних, створюють з професійним суддею єдину колегію.
Тягати по судах кого — мучити кого-небудь судовими процесами, частими викликами в суд.
2》 Розгляд цивільної або кримінальної справи; судовий процес.
|| Розгляд чиєї-небудь провини приватною особою або установою, яка має владу над кимсь.
|| Покарання, розправа.
Бути (перебувати) під судом — звинувачуватися в якомусь злочині; бути підсудним.
Покликати на суд (до суду) кого — порушувати проти кого-небудь цивільну, кримінальну або адміністративну справу.
Є суд [і правда] на кого — хтось неминуче буде покараний за заподіяну кривду.
Попадати під суд — притягатися до судової відповідальності.
Шукати суду на кого — добиватися справедливої відплати, кари.
Божий суд — а) за релігійними уявленнями – божа кара за вчинений гріх, злочин; б) у часи середньовіччя – виявлення чиєї-небудь вини через поєдинок або випробування вогнем, водою і т. ін.; в) те саме, що Страшний суд.
Страшний суд — а) за релігійними уявленнями – суд, що його вершитиме Бог над усіма людьми, коли настане кінець світу; б) про нестерпну ситуацію, безладдя, сварку, стрілянину і т. ін.
3》 Судове засідання.
4》 який, чого. Виборний громадський орган, який розглядає справи про порушення порядку, чиюсь негідну поведінку і т. ін.; розгляд таких справ. Товариський суд.
5》 Думка про кого-, що-небудь, оцінка когось, чогось.
Віддавати що на суд кому, чий; Виносити що на суд кого, чий — знайомити кого-небудь зі своїми творами, планами і т. ін., щоб почути його думку.
Здаватися на суд чий — покладатися на чию-небудь думку, оцінку.
Іти під суд — а) притягатися до судової відповідальності; б) бути готовим почути чиюсь думку про себе.
Судити судом — а) розглядати чию-небудь справу в судовому порядку; б) висловлювати осуд; гудити.
Значення в інших словниках
- суд — суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- суд — Суд. Точка зору, своя думка, уявлення, оцінка, міркування щодо чогось. Він єї [граматики], певно, не читав, а таки видає суд про неї (Б., 1895, 8, 3); Я попередно вже сказав, що в тій справі мушу др. Волянови відмовити всякий суд і подав на се причини (Б. Українська літературна мова на Буковині
- суд — (над ким) судовий процес, розправа; ЖМ. судове засідання; (присяглих) жюрі, (третейський) арбітраж, (військовий) трибунал, (юрби) самосуд, (неправий) кривосуд, судище, судовисько; УР. кара, покарання; ФР. Словник синонімів Караванського
- суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (І. Словник української мови у 20 томах
- суд — суд: ◊ на́глий суд екстренне судове засідання (ст): Оба вони мали станути перед наглим судом (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- суд — Ідеш до суду, то треба: прийдімо поклонімся. В суді треба кланятися всім посіпакам, а часами і хабара дати. На страшнім суді сам Бог нас розсудить. Говорив покривджений свому противникові, який виграв неправно справу. Суд сквапливий, не буде справедливий. Приповідки або українсько-народня філософія
- суд — Державний орган, покликаний розв'язувати суперечки, заснований на принципі безсторонності та ступеневості; рішення с. мають окреслені юридичні наслідки. Універсальний словник-енциклопедія
- суд — до (Бо́жого (страшно́го)) су́ду. Протягом усього життя, завжди. Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то до суду буду пам’ятати його (Панас Мирний); Так можна і до страшного суду чекати (М. Стельмах). до су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку). 1. Дуже довго. Фразеологічний словник української мови
- суд — ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві... Словник синонімів української мови
- суд — Суд, су́ду, у су́ді́; суди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- суд — рос. суд спеціальний державний орган, який здійснює правосуддя шляхом розгляду й ухвал карних справ, цивільних, трудових або інших спірних питань згідно з установленим законом порядком. Eкономічна енциклопедія
- суд — Суд, -да и -ду м. 1) Судъ. Ой поїхав він до Сандомиру, суди судити, села ділити. н. п. страшний суд. Страшный судъ. до суду. Навсегда. До суду, до віку не буду. 2) Судебное мѣсто; судилище. І на самій отій могилі суд стояв, бо город далеко росходився. Словник української мови Грінченка