суд

СУД, у і заст. а́, ч.

1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи.

Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (І. Нечуй-Левицький);

Кирилик поступив у суд на службу і став зразу з Кирила, Кирилика Кирилом Івановичем (Панас Мирний);

Сталось так, що суд засудив того хлопця не на сибірську каторгу, – віддали його в штрафний батальйон у солдати (І. Цюпа);

// Приміщення для судових засідань.

Проти собору жив пан полковник, де тепер суди та палати (Г. Квітка-Основ'яненко);

Ще було дуже рано: нікого з судовиків не було в суді (Панас Мирний);

// збірн. Судді.

– Як суд наїде, то кому лихо буде – чи пану лікарю, чи вам? (Марко Вовчок);

Гната приведено з тюрми .. І здорова кімната з високими вікнами, і юрма панів і суду в мундирах з золотим коміром – все здається йому чужим, незвичайним, байдужим до його горя (М. Коцюбинський).

2. Розгляд цивільної або кримінальної справи; судовий процес.

[Химка:] Як не заплатите, каже [хазяїн], то судом витребую і з хати вижену (Панас Мирний);

Буде суд. Судитимуть не її, – вона перенесла б це мужніше, – судитимуть єдиного її сина (П. Дорошко);

Пригадалась учорашня стаття в газеті про суд над фашистськими катами (О. Донченко);

// Розгляд чиєї-небудь провини приватною особою або установою, яка має владу над кимсь.

Правий суд чинив [Бертольдо] у панстві, До підданих був лагідний (Леся Українка);

Княжий суд короткий (А. Хижняк);

// Покарання, розправа.

Чи буде суд! Чи буде кара! Царям, царятам на землі? (Т. Шевченко).

3. Судове засідання.

На суд йдуть, так удвох хваляться, а з суду йдуть, так один (Номис);

Суд таки й затягся: лише опівночі закінчився розгляд справи, потім цілих п'ять годин тривала судова нарада (А. Головко);

* У порівн. Старий Кабашний слухає гостя серйозно, мов на суді (О. Гончар).

4. який, чого. Виборний громадський орган, який розглядає справи про порушення порядку, чиюсь негідну поведінку і т. ін.; розгляд таких справ.

5. Думка про кого-, що-небудь, оцінка когось, чогось.

Суд лікарів був страшним ударом для родини. Хворій заборонено займатися домом (Н. Кобринська);

Поете, не зважай на лестощі народу! Хвалінь і захвату мине хвилинний шум, Почуєш блазня суд і черні дикий глум, Але байдуже стрінь той вихор і негоду (М. Зеров).

(1) Без су́ду (суда́) – не розглянувши справу в судовому порядку.

Кожного з нас без суду можуть арештувати і вислати бозна-куди у 24 години (М. Коцюбинський);

Бу́ти (перебува́ти) під судо́м див. бу́ти;

(2) Верхо́вний Суд Украї́ни – найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції України.

Діяльність Верховного Суду України регулюється Законом “Про судоустрій України” (з мови документів);

Віддава́ти / відда́ти під суд (до су́ду) див. віддава́ти;

(3) Військо́во-польови́й суд – винятковий надзвичайний суд, який діє безпосередньо на місці воєнних подій та може порушувати норми діючого в країні кримінального законодавства та юриспруденції.

Наречений Ольги три роки тому був страчений військово-польовим судом, коли партизанив у Сарненському повіті (М. Малиновська);

(4) Волосни́й суд, іст. – виборний судовий селянський орган у другій половині XIX – початку XX ст. ст. для розгляду дрібних цивільних та кримінальних справ.

– Е, собачий сину, стривай же, я тебе поки в москалі віддам, то ще й різками випорю, волосним судом (І. Карпенко-Карий);

Кли́кати / покли́кати на суд (до су́ду) див. кли́кати;

(5) Ко́пний суд, іст. – суд сільської громади в Україні та Білорусі, що виник у період раннього феодалізму.

Копний суд присуджував штраф, відшкодування збитків, тілесні покарання тощо (з наук.-попул. літ.);

В деяких районах України копні суди проіснували до XX століття (з навч. літ.);

(6) Ко́ронерський суд – суд у Великій Британії, що розглядає справи, пов'язані з наглими й підозрілими смертями.

Справу Литвиненка розглядатиме коронерський суд (з газ.);

(7) Коро́нний суд, іст. – суд, що складався з постійних суддів-чиновників, яких призначав монарх.

[Дрейсігер:] Того чоловіка конечне треба під коронний суд віддати (Леся Українка);

(8) Наро́дний суд – судовий орган першої інстанції, який на території певного району (або міста, що не має районного поділу) розглядає всі цивільні й кримінальні справи.

Особливо важливе місце в усій судовій системі нашої країни займає народний суд (з наук.-попул. літ.);

Другого ранку Грицай поспішив до першої дільниці народного суду (С. Журахович);

Піти́ під суд див. піти́;

Подава́ти / пода́ти до су́ду (в суд, на суд) див. подава́ти¹;

Позива́ти в суд (до су́ду) див. позива́ти;

Позива́ти на суд див. позива́ти;

(9) Полкови́й суд, іст. – в Україні XVII–XVIII ст. суд, що діяв на території полку і розглядав кримінальні та цивільні справи.

Полковий суд складався з полкової старшини (з навч. літ.);

Попада́ти / попа́сти під суд див. попада́ти;

Попотяга́ти по суда́х див. попотяга́ти;

Притяга́ти (притягну́ти, притягти́) до су́ду див. притяга́ти;

Ска́ржити до су́ду див. ска́ржити;

(10) Суд Лі́нча – у США – кривавий самосуд;

(11) Суд че́сті – громадський суд, який розглядає вчинки, що принижують гідність особи, яка їх зробила, оскільки вони несумісні з високими моральними принципами.

Зчепившись із Сагайдою, Антонович .. погрожував, що віддасть його на офіцерський суд честі (О. Гончар);

(12) Товари́ський суд – виборний орган працівників на підприємствах, в установах і т. ін., який діє формами громадського осуду.

Єдине, кого Єгипта побоюється, так це товариського суду, що його з волі механізаторів очолює Левко Іванович Брага (О. Гончар);

Головне в роботі товариських судів .. є попередження аморальних вчинків, виховання людей шляхом переконання й громадського впливу, створення обстановки нетерпимості до будь-яких антигромадських вчинків (з наук. літ.);

(13) Трете́йський суд – суд, обраний за взаємною згодою сторін із представників третьої, незацікавленої сторони для розгляду конкретного спору, конфлікту.

Третейський суд обирають у складі одного або кількох суддів, він розглядає спори з участю керівників або інших відповідальних працівників господарських організацій, які виступають сторонами в справі (з газ.);

Тяга́ти / затяга́ти по суда́х див. тяга́ти;

Тягти́ (потягну́ти, потягти́) до су́ду (на суд) див. тягти́;

Учини́ти суд див. учиня́ти;

Шука́ти (проси́ти і т. ін.) су́ду (суда́) див. шука́ти.

△ (14) Комерці́йний суд, іст. – суд, що розглядав справи, пов'язані з торгівлею та векселями;

(15) Со́вісні суди́ – у Росії XVIII–XIX ст. – суди, які розглядали деякі справи не тільки на основі закону, а й з урахуванням природної справедливості.

За указом від 25 квітня 1803 р. так звані совісні суди Лівобережжя [України] повинні були створюватися на зразок судів, які існували в інших губерніях Росії (з наук. літ.);

(16) Суд прися́жних – суд, у якому беруть участь присяжні засідателі.

– Мене також оглядали судові лікарі, – сказав один молодик, – це було тоді, коли я .. попав під суд присяжних (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

◇ (17) Бо́жий (Страшни́й) суд:

а) за релігійними уявленнями – Божа кара за вчинений гріх, злочин.

О, він пустить їх [докторів], запроданець отой, бодай би не встав в останній день на суд Божий! (М. Коцюбинський);

Нині стали в оборону своєї землі кращі з кращих, і ви, людожери, збираєтесь за це катувати золоті душі! На Страшному суді дасте відповідь (М. Лазорський);

* У порівн. – І чого я тутечки опинилась між чужими людьми, що самі ж накоїли лиха на Україні і тепер аж трусяться од страху, бо сподіваються помсти, неначе Божого суду?.. (І. Нечуй-Левицький);

б) у часи середньовіччя – поєдинок або випробування вогнем, водою і т. ін. для встановлення, виявлення чиєї-небудь вини.

– Кого ховають? Кажуть: – Війтенка. – Що сьогодні з Домонтовичем на Божий суд ставав? – Того самого. Не послужила фортуна горопасі (П. Куліш);

в) (перев. страшний) які-небудь нестерпні, несприятливі умови, обставини – стихійне лихо, безладдя, колотнеча і т. ін.

Прибігаю до сусіди, там усі спали. Стукаю, добиваюся. – Пустіть, Христом Богом молю, бо у нас Страшний суд піднявся! (Панас Мирний);

Страшний суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських степів. Зривало дахи, замітало колодязі, з корінням видимало в людей з-під ніг посіви (О. Гончар);

Вино́сити (віддава́ти) / ви́нести (відда́ти) на суд див. вино́сити;

(18) До [Бо́жого (Страшно́го)] су́ду – протягом усього життя, завжди.

Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то до суду буду пам'ятати його (Панас Мирний);

Так можна і до страшного суду чекати (М. Стельмах);

(19) До су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку):

а) дуже довго.

– Коли ж буде кінець цій ночі? Невже вона тягтиметься до віку, до суду? (І. Нечуй-Левицький);

б) ніколи.

– Не буду до суду, до віку! .. батечки, голубчики! .. пустіть, пустіть! .. (Г. Квітка-Основ'яненко);

в) на все життя; навіки, назавжди.

– Вже я його [злодія] пострашу так, що буде до суду-віку дрожать [дрижати]! (І. Франко);

Ото знайшов собі радість до суду-віку! (П. Козланюк);

Здава́тися / зда́тися на суд (на ро́зсуд) див. здава́тися¹;

Знайти́ суд див. знахо́дити;

Іти́ / піти́ під суд (на суд) <�Става́ти / ста́ти пе́ред судо́м (на суд)> див. іти́;

Ка́ри (суда́, розпра́ви і т. ін.) нема́ (нема́є) див. нема́;

(20) По́ки суд та ді́ло – не чекаючи, не зважаючи на те, що колись настане, з'ясується і т. ін.

Поки суд та діло, давайте по чарці (Номис);

– Поки суд та діло, нам треба домогтися окремого клаптя землі для осідку війська [козацького] (С. Добровольський);

– Станичного якраз не було, і затриманих, поки суд та діло, зачинили у клуні (М. Олійник);

(21) Суди́ та пере́су́ди – недоброзичливе детальне обговорення чиєї-небудь поведінки, дій, вчинків і т. ін.

Знову незгода настала у хаті, знову сопуче мовчання, суди та пересуди на стороні (Панас Мирний);

По селу йшли суди та пересуди, хто сміявся, хто кепкував, а були й такі, що навіть лаялись (Ю. Збанацький);

– Суди та пересуди почались, як завжди, з спогадів про те, як Іван взяв сома на вісім пудів та як Максимові мелькнула щука на два метри (Ю. Смолич);

Суди́ти судо́м див. суди́ти;

Твори́ти суд див. твори́ти;

Чини́ти суд див. чини́ти¹;

Чини́ти (твори́ти) суд і розпра́ву див. чини́ти¹.