суд

до (Бо́жого (страшно́го)) су́ду. Протягом усього життя, завжди. Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то до суду буду пам’ятати його (Панас Мирний); Так можна і до страшного суду чекати (М. Стельмах).

до су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку). 1. Дуже довго. — Коли ж буде кінець цій ночі? Невже вона тягтиметься до віку, до суду? (І. Нечуй-Левицький); // Ніколи. — Не буду до суду, до віку! .. батечки, голубчики! .. пустіть, пустіть! .. (Г. Квітка-Основ’яненко). 2. На все життя; навіки, назавжди. — Вже я його (злодія) пострашу так, що буде до суду-віку дрожать (дрижати)! (І. Франко); Ото знайшов собі радість до суду-віку! (П. Козланюк).

знайти́ суд на кого. Приборкати кого-небудь, використовуючи певні засоби впливу.— Та я не подивлюсь тобі у вічі, сякий-не-такий сину! Я на тебе знайду суд, я тобі покажу, як підмовляти жінок на гріх!.. (М. Коцюбинський).

по́ки суд та ді́ло. Не чекаючи, не зважаючи на те, що колись настане, з’ясується і т. ін. Поки суд та діло, давайте по чарці (М. Номис); — Поки суд та діло, нам треба домогтися окремого клаптя землі для осідку війська (козацького) (С. Добровольський); — Станичного якраз не було, і затриманих, поки суд та діло, зачинили у клуні (М. Олійник).

страшни́й суд. Які-небудь нестерпні, несприятливі умови, обставини (стихійне лихо, безладдя, колотнеча і т. ін.). Прибігаю до сусіди, там усі спали. Стукаю, добиваюся.— Пустіть, Христом Богом молю, бо у нас страшний суд піднявся! (Панас Мирний); Страшний суд творився тоді серед голих, беззахисних таврійських степів. Зривало дахи, замітало колодязі, з корінням видимало в людей з-під ніг посіви (О. Гончар); — Що проти того, як вони умерли, і суд страшний не здасться вже страшним! (Л. Костенко); Нині стали в оборону своєї землі кращі з кращих, і ви, людожери, збираєтесь за це катувати золоті душі! На страшному суді дасте відповідь (М. Лазорський).

суди́ та пере́суди. Недоброзичливе детальне обговорення чиєї-небудь поведінки, дій, вчинків і т. ін. Знову незгода настала у хаті, знову сопуче мовчання, суди та пересуди на стороні (Панас Мирний); По селу йшли суди та пересуди, хто сміявся, хто кепкував, а були й такі, що навіть лаялись (Ю. Збанацький); — Суди та пересуди почались, як завжди, з спогадів про те, як Іван взяв сома на вісім пудів та як Максимові мелькнула щука на два метри (Ю. Смолич).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. суд — суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. суд — Суд. Точка зору, своя думка, уявлення, оцінка, міркування щодо чогось. Він єї [граматики], певно, не читав, а таки видає суд про неї (Б., 1895, 8, 3); Я попередно вже сказав, що в тій справі мушу др. Волянови відмовити всякий суд і подав на се причини (Б. Українська літературна мова на Буковині
  3. суд — (над ким) судовий процес, розправа; ЖМ. судове засідання; (присяглих) жюрі, (третейський) арбітраж, (військовий) трибунал, (юрби) самосуд, (неправий) кривосуд, судище, судовисько; УР. кара, покарання; ФР. Словник синонімів Караванського
  4. суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (І. Словник української мови у 20 томах
  5. суд — суд: ◊ на́глий суд екстренне судове засідання (ст): Оба вони мали станути перед наглим судом (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. суд — Ідеш до суду, то треба: прийдімо поклонімся. В суді треба кланятися всім посіпакам, а часами і хабара дати. На страшнім суді сам Бог нас розсудить. Говорив покривджений свому противникові, який виграв неправно справу. Суд сквапливий, не буде справедливий. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. суд — -у і заст. -а, ч. 1》 Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. || Приміщення для судових засідань. || збірн. Судді. Позивати в суд. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. суд — Державний орган, покликаний розв'язувати суперечки, заснований на принципі безсторонності та ступеневості; рішення с. мають окреслені юридичні наслідки. Універсальний словник-енциклопедія
  9. суд — ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві... Словник синонімів української мови
  10. суд — Суд, су́ду, у су́ді́; суди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  12. суд — рос. суд спеціальний державний орган, який здійснює правосуддя шляхом розгляду й ухвал карних справ, цивільних, трудових або інших спірних питань згідно з установленим законом порядком. Eкономічна енциклопедія
  13. суд — Суд, -да и -ду м. 1) Судъ. Ой поїхав він до Сандомиру, суди судити, села ділити. н. п. страшний суд. Страшный судъ. до суду. Навсегда. До суду, до віку не буду. 2) Судебное мѣсто; судилище. І на самій отій могилі суд стояв, бо город далеко росходився. Словник української мови Грінченка