суд
Ідеш до суду, то треба: прийдімо поклонімся.
В суді треба кланятися всім посіпакам, а часами і хабара дати.
На страшнім суді сам Бог нас розсудить.
Говорив покривджений свому противникові, який виграв неправно справу.
Суд сквапливий, не буде справедливий.
Важна судова справа повинна мати докладне слідство.
Бідному з багатим судиться, то краще в морі втопиться.
Бідний не може виграти судової справи в багатого.
В суд ногою, а в кишеню рукою.
Судова справа коштує багато грошей.
В суд підеш і правди не знайдеш.
Песимістичний погляд на суд, який не захищає правду.
Коза з вовком судилася та й ратичок лишилася.
Бідний почав судитися з багатим і втратив навіть останнє, що мав.
На правду суда нема.
За правду не ображаються.
Нам не судити, що Богові робити.
Люди не можуть судити Бога.
Не ходи до суду, бо хліба не буде.
Застереження, щоб не зверталися до суду, бо він потребує великих видатків.
Попадеш в суд і будеш худ.
Хто судиться, той біднішає.
Самі в гріхах, як в реп’яхах, а ще й людей судять.
Про тих, хто має багато гріхів, але любить обмовляти інших людей.
Як в кишені сухо, то і суді глухо.
Бідний, який не може дати хабара, не знайде справедливості в суді.
Як ідеш у суд, то гроші не забудь.
Щоб виграти судову справу, треба підкупити суддів.
Значення в інших словниках
- суд — суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- суд — Суд. Точка зору, своя думка, уявлення, оцінка, міркування щодо чогось. Він єї [граматики], певно, не читав, а таки видає суд про неї (Б., 1895, 8, 3); Я попередно вже сказав, що в тій справі мушу др. Волянови відмовити всякий суд і подав на се причини (Б. Українська літературна мова на Буковині
- суд — (над ким) судовий процес, розправа; ЖМ. судове засідання; (присяглих) жюрі, (третейський) арбітраж, (військовий) трибунал, (юрби) самосуд, (неправий) кривосуд, судище, судовисько; УР. кара, покарання; ФР. Словник синонімів Караванського
- суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (І. Словник української мови у 20 томах
- суд — суд: ◊ на́глий суд екстренне судове засідання (ст): Оба вони мали станути перед наглим судом (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- суд — -у і заст. -а, ч. 1》 Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. || Приміщення для судових засідань. || збірн. Судді. Позивати в суд. Великий тлумачний словник сучасної мови
- суд — Державний орган, покликаний розв'язувати суперечки, заснований на принципі безсторонності та ступеневості; рішення с. мають окреслені юридичні наслідки. Універсальний словник-енциклопедія
- суд — до (Бо́жого (страшно́го)) су́ду. Протягом усього життя, завжди. Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то до суду буду пам’ятати його (Панас Мирний); Так можна і до страшного суду чекати (М. Стельмах). до су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку). 1. Дуже довго. Фразеологічний словник української мови
- суд — ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві... Словник синонімів української мови
- суд — Суд, су́ду, у су́ді́; суди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- суд — рос. суд спеціальний державний орган, який здійснює правосуддя шляхом розгляду й ухвал карних справ, цивільних, трудових або інших спірних питань згідно з установленим законом порядком. Eкономічна енциклопедія
- суд — Суд, -да и -ду м. 1) Судъ. Ой поїхав він до Сандомиру, суди судити, села ділити. н. п. страшний суд. Страшный судъ. до суду. Навсегда. До суду, до віку не буду. 2) Судебное мѣсто; судилище. І на самій отій могилі суд стояв, бо город далеко росходився. Словник української мови Грінченка