суд

(над ким) судовий процес, розправа; ЖМ. судове засідання; (присяглих) жюрі, (третейський) арбітраж, (військовий) трибунал, (юрби) самосуд, (неправий) кривосуд, судище, судовисько; УР. кара, покарання; ФР. страшний суд <�судище, судовище>; (блазня) огуда; (лікарів) консиліюм, рада; ЗБ. судді; судьбище.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

суд — суд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
суд — Суд. Точка зору, своя думка, уявлення, оцінка, міркування щодо чогось. Він єї [граматики], певно, не читав, а таки видає суд про неї (Б., 1895, 8, 3); Я попередно вже сказав, що в тій справі мушу др. Волянови відмовити всякий суд і подав на се причини (Б. Українська літературна мова на Буковині
суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (І. Словник української мови у 20 томах
суд — суд: ◊ на́глий суд екстренне судове засідання (ст): Оба вони мали станути перед наглим судом (Шухевич) Лексикон львівський: поважно і на жарт
суд — Ідеш до суду, то треба: прийдімо поклонімся. В суді треба кланятися всім посіпакам, а часами і хабара дати. На страшнім суді сам Бог нас розсудить. Говорив покривджений свому противникові, який виграв неправно справу. Суд сквапливий, не буде справедливий. Приповідки або українсько-народня філософія
суд — -у і заст. -а, ч. 1》 Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. || Приміщення для судових засідань. || збірн. Судді. Позивати в суд. Великий тлумачний словник сучасної мови
суд — Державний орган, покликаний розв'язувати суперечки, заснований на принципі безсторонності та ступеневості; рішення с. мають окреслені юридичні наслідки. Універсальний словник-енциклопедія
суд — до (Бо́жого (страшно́го)) су́ду. Протягом усього життя, завжди. Хіба умру, то тоді той вечір забуду, а то до суду буду пам’ятати його (Панас Мирний); Так можна і до страшного суду чекати (М. Стельмах). до су́ду, до ві́ку (до су́ду-ві́ку). 1. Дуже довго. Фразеологічний словник української мови
суд — ПРАВОСУ́ДДЯ (судова діяльність перев. держави), ЮСТИ́ЦІЯ, СУД, СУДІВНИ́ЦТВО, СУДОЧИ́НСТВО (розгляд судових справ). Правосуддя має своїм завданням забезпечити точне і неухильне виконання законів (з журналу); Батько Савка служив у Києві... Словник синонімів української мови
суд — Суд, су́ду, у су́ді́; суди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
суд — СУД, у і заст. а́, ч. 1. Державний орган, який розглядає цивільні, кримінальні та деякі адміністративні справи. Бжозовський поїхав до Акермана і подав прошення в суд (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
суд — рос. суд спеціальний державний орган, який здійснює правосуддя шляхом розгляду й ухвал карних справ, цивільних, трудових або інших спірних питань згідно з установленим законом порядком. Eкономічна енциклопедія
суд — Суд, -да и -ду м. 1) Судъ. Ой поїхав він до Сандомиру, суди судити, села ділити. н. п. страшний суд. Страшный судъ. до суду. Навсегда. До суду, до віку не буду. 2) Судебное мѣсто; судилище. І на самій отій могилі суд стояв, бо город далеко росходився. Словник української мови Грінченка