судовий

СУДОВИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до суд 1–4.

Леся Українка та К. В. Квітка переїхали з Євпаторії до Ялти. К. В. Квітка отримав нове місце праці в судових установах (з наук. літ.);

Цілих п'ять годин тривала судова нарада (А. Головко);

Судовий вирок;

// Признач. для ведення суду.

У величезній судовій палаті засів цар Соломон на своїм престолі (І. Франко);

Притягли його в судовий зал, прикутого до дошки (В. Гжицький);

// Яким відає суд.

Запирався [батько] у себе в кабінеті й передивлявся судові діла (Панас Мирний);

// Який служить у суді.

Судовий панич до Параски почав приставати (Панас Мирний);

Судові урядовці оселились у домі Базилевських (О. Гончар);

// у знач. ім. судови́й, во́го, ч., заст. Те саме, що судови́к.

Аж гуде, З усіх усюд народу йде, Та щось шепочуть про отруту І судових неначе ждуть (Т. Шевченко);

Повно було якихсь судових. Казали, що приїхали продавати двір за довг (М. Коцюбинський).

2. Стос. до судочинства.

Процес християн судовий відбувається на дальшому кінці арени (Леся Українка);

Після закінчення судового слідства, після промов обвинувача і оборонця обвинуваченому надається останнє слово (з наук. літ.);

Між Рудим і Лукашевичем багато літ ішла судова тяганина за границю їх маєтностей (М. Рильський);

Судова експертиза;

Судова практика;

// Уживається в складі назв ряду дисциплін, які відіграють допоміжну роль у судовому процесі й слідстві.

Він чималенько попрацював в галузі судової медицини (Остап Вишня);

Судова хімія.