сурмач

Сурмач, -ча

м. Трубачъ. К. ЧР. 427. Грин. III. 629. Господарь колись був у охочих козаках у Шрама сурмачем. К. ЧР. 65.

Значення в інших словниках

1. сурмач — сурма́ч іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. сурмач — див. апостол; оповісник  Словник синонімів Вусика
3. сурмач — СУРМА́Ч, а́, ч. 1. Той, хто подає сигнал сурмою (див. су́рма́). Хай в литаври вдаре [вдарить] довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Я. Щоголів); Дванадцять сурмачів заграли на сурмах, коли посли входили у палац (Н.  Словник української мови у 20 томах
4. сурмач — -а, ч. 1》 Сигналіст, який подає сигнал сурмою (див. сурма). 2》 Музикант, який грає на сурмі; трубач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сурмач — СУРМА́Ч (музикант, що подає сигнал сурмою, горном тощо), ТРУБА́Ч, ГОРНІ́СТ. Сурми грали тривогу, сурми грали відступ, сурмачі знов стояли твердою шеренгою (П. Загребельний); Час від часу лунає сигнал трубача (І. Багмут); Ось в похід горністи засурмили (І. Муратов).  Словник синонімів української мови
6. сурмач — СУРМА́Ч, а́, ч. 1. Сигналіст, який подас сигнал сурмою ( див. су́рма́). Хай в литаври вдаре [вдарить] довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Щог.  Словник української мови в 11 томах