сурмач
СУРМА́Ч, а́, ч.
1. Той, хто подає сигнал сурмою (див. су́рма́).
Хай в литаври вдаре [вдарить] довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Я. Щоголів);
Дванадцять сурмачів заграли на сурмах, коли посли входили у палац (Н. Рибак);
* Образно. Дружби вік – для тебе, сину! Будь же дружби сурмачем (Т. Масенко).
2. Музикант, який грає на сурмі; трубач.
Третій музика – сурмач – працював найщиріше .. “Туру-туру... та!.. туру-туру... та!..” – гриміла сурма (М. Коцюбинський);
– Хіба не ожива надія У серці мужньому, як наші сурмачі Костюшків славний марш засурмлять, ідучи? (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
Словник української мови (СУМ-20)