суятник

Суятни́к, -ка́

м.

1) Безпокоящій, затрудняющій кого. Желех.

2) Безпокоящійся. Желех.

Значення в інших словниках

1. суятник — -а, ч., заст. 1》 Той, хто непокоїть, заважає. 2》 Той, хто непокоїться.  Великий тлумачний словник сучасної мови