суятник

суятни́к

-а, ч., заст.

1》 Той, хто непокоїть, заважає.

2》 Той, хто непокоїться.

Значення в інших словниках

1. суятник — Суятни́к, -ка́ м. 1) Безпокоящій, затрудняющій кого. Желех. 2) Безпокоящійся. Желех.  Словник української мови Грінченка