сіменник Сіменник, -ка м. Дерево, оставленное при вырубываніи лѣса несрубленнымъ. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках сіменник — сіменни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови сіменник — -а, ч. Дерево, залишене в лісі незрубаним. Великий тлумачний словник сучасної мови