сінокіс

Сінокіс, -ко́су

м. = сіножать. Левиц. І. 127.

Значення в інших словниках

1. сінокіс — сінокі́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сінокіс — див. Земля  Словник синонімів Вусика
3. сінокіс — СІНОКІ́С, ко́су, ч. Те саме, що сіно́жа́ть. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет); – Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (І.  Словник української мови у 20 томах
4. сінокіс — -косу, ч. Те саме, що сіножать.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сінокіс — СІНОКІ́С, ко́су, ч. Те саме, що сіно́жать. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (Шер., Дорога.., 1957, 140); — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах