сінокіс

СІНОКІ́С, ко́су, ч.

Те саме, що сіно́жа́ть.

Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет);

– Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (І. Нечуй-Левицький);

Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась (М. Стельмах);

А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав (О. Довженко);

* У порівн. Садок був покинутий. Трава росла понад річкою по долині, як на сінокосі (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. сінокіс — сінокі́с іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. сінокіс — див. Земля  Словник синонімів Вусика
3. сінокіс — -косу, ч. Те саме, що сіножать.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сінокіс — СІНОКІ́С, ко́су, ч. Те саме, що сіно́жать. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (Шер., Дорога.., 1957, 140); — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. сінокіс — Сінокіс, -ко́су м. = сіножать. Левиц. І. 127.  Словник української мови Грінченка