1. Словник української мови у 20 томах

сінокіс

СІНОКІ́С, ко́су, ч.

Те саме, що сіно́жа́ть.

Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет);

– Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (І. Нечуй-Левицький);

Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась (М. Стельмах);

А вчора, пишучи спогади про дитинство, про хату, про діда, про сінокіс, один собі у маленькій кімнатоньці сміявся і плакав (О. Довженко);

* У порівн. Садок був покинутий. Трава росла понад річкою по долині, як на сінокосі (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сінокіс — сінокі́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сінокіс — див. Земля Словник синонімів Вусика
  3. сінокіс — -косу, ч. Те саме, що сіножать. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сінокіс — СІНОКІ́С, ко́су, ч. Те саме, що сіно́жать. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (Шер., Дорога.., 1957, 140); — Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. сінокіс — Сінокіс, -ко́су м. = сіножать. Левиц. І. 127. Словник української мови Грінченка