1. Словник української мови в 11 томах

сінокіс

СІНОКІ́С, ко́су, ч. Те саме, що сіно́жать.

Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (Шер., Дорога.., 1957, 140);

— Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (Н.-Лев., III, 1956, 50);

Якось завжди спізнювався [Кузьма] з оранкою і сівбою, сінокіс його перестоював, а пашня осипалась (Стельмах, II, 1962, 296);

*У порівн. Садок був покинутий. Трава росла понад річкою по долині, як на сінокосі (Н.-Лев., II, 1956, 137).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сінокіс — сінокі́с іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. сінокіс — див. Земля Словник синонімів Вусика
  3. сінокіс — СІНОКІ́С, ко́су, ч. Те саме, що сіно́жа́ть. Липнева спека. Сінокіс. В якійсь дрімотливій утомі, Злегка похитуючись, віз Пливе самотньо на Житомир (М. Шеремет); – Поля багато, сінокосу й оком не скинути, сінокіс над самою Россю (І. Словник української мови у 20 томах
  4. сінокіс — -косу, ч. Те саме, що сіножать. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. сінокіс — Сінокіс, -ко́су м. = сіножать. Левиц. І. 127. Словник української мови Грінченка