об. Танцоръ, танцорка. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
танцюра —
танцю́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота танцюрист, танцюристка розм., рідко
Орфографічний словник української мови
танцюра —
ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Леся Українка); – Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра!...
Словник української мови у 20 томах
танцюра —
-и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
танцюра —
ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИК розм., ТАНЕ́ЧНИК заст., ТАНЦЮ́Р заст., ТАНЦЮ́РА заст., ГАРЦІВНИ́К діал. Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже — другий (М.
Словник синонімів української мови
танцюра —
ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Л. Укр., IV, 1954, 142); — Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Кв.-Осн., II, 1956, 32).
Словник української мови в 11 томах