танцюра

ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст.

Танцюрист, танцюристка.

З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Леся Українка);

– Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Г. Квітка-Основ'яненко);

Танцюрою називали людину, яка любить танцювати (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. танцюра — танцю́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота танцюрист, танцюристка розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. танцюра — -и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. танцюра — ТАНЦЮРИ́СТ, ТАНЦІВНИ́К, ТАНЦЮВА́ЛЬНИК розм., ТАНЕ́ЧНИК заст., ТАНЦЮ́Р заст., ТАНЦЮ́РА заст., ГАРЦІВНИ́К діал. Іринка багато танцювала. Не встигала обернутися з одним танцюристом, а тут уже — другий (М.  Словник синонімів української мови
4. танцюра — Танцю́ра, -ри; -цю́ри, -цю́р  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. танцюра — ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка. З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Л. Укр., IV, 1954, 142); — Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Кв.-Осн., II, 1956, 32).  Словник української мови в 11 томах
6. танцюра — Танцю́ра, -ри об. Танцоръ, танцорка. Співак, танцюра на всі руки. Котл. Ен. IV. 11.  Словник української мови Грінченка