танцюра
ТАНЦЮ́РА, и, ч. і ж., розм., заст. Танцюрист, танцюристка.
З усміхом старий танцюра Згадує, як свій талан Уявляв він перед людом (Л. Укр., IV, 1954, 142);
— Подивись, як дівчата танцюють. Ну що вже Кубраківна вдрала [відідрала], так там вже за всіх. Що за танцюра! (Кв.-Осн., II, 1956, 32).
Словник української мови (СУМ-11)