танцюр
ТАНЦЮ́Р, а, ч., заст. Танцюрист.
Музики змовкають. Танок припиняється. Танцюри витирають піт (Вас., III, 1960, 190);
// Партнер у танці.
Вуйко звернув увагу на Маниного танцюра і рішив, що він або гуляти не вміє, або упився (Мак., Вибр., 1954, 31).
Словник української мови (СУМ-11)