теремок
Теремо́к, -мка
м.
1) ум. отъ терем.
2) Игрушечный домикъ. От тобі кукли й теремки. Ном. № 7854.
3) Вѣнокъ изъ искуственныхъ цвѣтовъ: а) для ношенія на головѣ. КС. 1893. XII. 449. б) для украшенія образовъ и вообще того угла, гдѣ образа. Сим. 132.
3) мн. бахрома. Черниг.
Словник української мови Грінченка