теренець
Терен, -рну
м. раст. Prunus spinosa L. тернъ, терновникъ. Плаче козак: шляхи биті заросли тернами. Шевч. Блищали чорні як терен очі. Левиц. І. 133. ум. теренець, терено́к, тернок, терночок.
---------------
Терен, -рну
м. Тернъ (дерево и ягода), Primus insititia. Анн. 275. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати. н. п.
Словник української мови Грінченка