тип
Тип, -пу
м.
1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93.
2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876).
Словник української мови ГрінченкаТип, -пу
м.
1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93.
2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876).
Словник української мови Грінченка