А, ч. Чоловік, хлопець. Що за тип? Де ти з ним познайомилась?
Словник сучасного українського сленгу
Значення в інших словниках
тип —
тип 1 іменник чоловічого роду зразок, образ тощо тип 2 іменник чоловічого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
тип —
(машин) модель, зразок, марка; (у творі) герой, персонаж; (людей) ґатунок, категорія, сорт; (цікавий) індивід, індивідуум, екземпляр, (підозрілий) СУБЄКТ, д. фрукт.
Словник синонімів Караванського
тип —
Образ, форма, зразок
Словник чужослів Павло Штепа
тип —
(франц. type, від грец. τύπος – відбиток, форма, зразок) 1. Зразок, модель для групи предметів; форма чого-небудь; вид, рід, різновидність чого-небудь. 2. Найвища систематична категорія (таксон), що об’єднує споріднені класи тварин. Деякі...
Словник іншомовних слів Мельничука
тип —
ТИП, ч. 1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Леся Українка)...
Словник української мови у 20 томах
тип —
ч. 1》 род. -у. Зразок, модель, форма, властивість, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. || Певна множина об'єктів. 2》 род. -у, спец. Найвища категорія в систематиці тварин і рослин, що об'єднує споріднені класи. Тип квіткових рослин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тип —
Одиниця в систематиці організмів, що включає близькоспоріднені класи.
Універсальний словник-енциклопедія
тип —
II. ВИД (група предметів, явищ, занять і т. ін., що виділяється за спільними ознаками), ТИП, РІЗНО́ВИД, РІЗНОВИ́ДНІСТЬ рідше. Серед розмаїтих видів зброї в нашій боротьбі за мир одною з перших треба назвати літературу (М.
Словник синонімів української мови
тип —
Тип, -пу і -па, -пові; ти́пи, -пів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
тип —
ТИП, ч. 1. род. у. Зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ. Все одно мама і сестри звичок своїх і типу господарства не змінять (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
тип —
Тип, -пу м. 1) Типъ. Виковувався з українки самостійний історичний тип. Морд. Пл. 93. 2) Печатаніе, изданіе. Заздалегідне словце до другого типу («Досвіток» Куліша, 1876).
Словник української мови Грінченка