типець
Ти́пець, -пцю
м.
1) вхопити типцю. Попасть на слѣдъ, на искомую дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю та й через те не догнав. Новомоск. у. (Залюб.).
2) дати типцю кому. Задать перцу, высѣчь.
Словник української мови Грінченка