типець —
ТИ́ПЕ́ЦЬ, ти́пцю́, ч. Те саме, що типча́к. Шлях ішов просто на схід серед сухостою ковили, типцю й пирію, виполощених [виполосканих] осінніми дощами і прив'ялених теплим південним сонцем (С.
Словник української мови у 20 томах
типець —
типцю, ч., бот. Те саме, що типчак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
типець —
вхопи́ти ти́пцю́, заст. Натрапити на потрібний шлях, на потрібну дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю й через те не догнав (Сл. Б. Грінченка).
Фразеологічний словник української мови
типець —
ТИПЧА́К бот., ТИПЧИНА́, ТИ́ПЕ́ЦЬ. Палій сидів з Пашковським на горбі під колючим кущем і, кусаючи стеблинку щойно зірваного типчаку, зрідка перекидався з ним словами (Ю. Мушкетик); Шлях ішов просто на схід серед сухої ковили, типцю й пирію (С. Добровольський).
Словник синонімів української мови
типець —
ТИ́ПЕ́ЦЬ, ти́пцю́, ч. Те саме, що типча́к. Шлях ішов просто на схід серед сухостою ковили, типцю й пирію, виполощених [виполосканих] осінніми дощами і прив’ялених теплим південним сонцем (Добр., Очак.
Словник української мови в 11 томах
типець —
Ти́пець, -пцю м. 1) вхопити типцю. Попасть на слѣдъ, на искомую дорогу. Як погнався за їм (злодієм), то зразу попав на слід і гнався до переправи, а далі не вхопив типцю та й через те не догнав. Новомоск. у. (Залюб.). 2) дати типцю кому. Задать перцу, высѣчь.
Словник української мови Грінченка