Значення в інших словниках
-
тління —
тлі́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
-
тління —
ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (З. Тулуб); Навіть у передчутті холодів, сльози, тління зела степ все одно кликав до повного довгого життя, променився раннім осіннім сяйвом (В.
Словник української мови у 20 томах
-
тління —
-я, с. 1》 Дія і стан за знач. тліти 1), 2). 2》 Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах. 3》 Те, що ледве горить, догоряє.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
тління —
ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є.
Словник синонімів української мови
-
тління —
ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 152); І образ генія лишився поколінням, Величним і живим серед людей живих, Не маючи кінця, не відаючи тління (Ус.
Словник української мови в 11 томах