тління

тлі́ння

-я, с.

1》 Дія і стан за знач. тліти 1), 2).

2》 Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах.

3》 Те, що ледве горить, догоряє.

Значення в інших словниках

1. тління — тлі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. тління — ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (З. Тулуб); Навіть у передчутті холодів, сльози, тління зела степ все одно кликав до повного довгого життя, променився раннім осіннім сяйвом (В.  Словник української мови у 20 томах
3. тління — ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є.  Словник синонімів української мови
4. тління — ТЛІ́ННЯ, я, с. 1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2. Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 152); І образ генія лишився поколінням, Величним і живим серед людей живих, Не маючи кінця, не відаючи тління (Ус.  Словник української мови в 11 томах
5. тління — Тлі́ння, -ня с. Тлѣніе. К. МХ. 44.  Словник української мови Грінченка