точок
Точо́к, -чка
м.
1) ум. отъ тік. дути точо́к. см. тічок. Грин. II. 350 2) Толкучка, толкучій рынокъ. Плутаються, як на точку міщанки. Левиц. Пов. 143.
3) У косарей: выдолбленная изъ дерева посудина, привязываемая къ поясу; въ нее наливаютъ воды и кладуть брусокъ для точенія косы. Вх. Зн. 81. см. кушка 1.
Словник української мови Грінченка