точок
ТОЧО́К¹, чка́, ч. Зменш.-пестл. до тік 1.
Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса,.. крихт і ще там чогось (Коп., Як вони.., 1961, 178);
Данько молотить на точку жито (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 32).
ТОЧО́К², чка́, ч., розм., заст. Базар, де торгують приношеними речами; товкучка, товчок.
Ходжу, ходжу, тільки вулиці й заулки перехрещую. Увійшла в базар, сей таки точок Подольський, — стоїть купочка молодиць і дівчат (Вовчок, І, 1955, 14);
— Степане Івановичу! І де це ви її [книжечку] достали?.. — Купив на точку! (Н.-Лев., І, 1956, 395).
ТОЧО́К³, чка́, ч., діал. У косарів — видовбана з дерева невеличка посудина, куди наливають воду й кладуть брусок для гостріння коси.
Михайло нічого не сказав. Взявся набивати косу. Налив води в точок, глечик поставив у траву під вербою і почав гострити косу (Томч., Жменяки, 1964, 113).
Словник української мови (СУМ-11)