точок
ТОЧО́К¹, чка́, ч.
Зменш.-пестл. до тік 1.
Василь Петрович взяв мітлу, розмів сухий сніжок на точку, до якого, мабуть, вже звикли птахи, і сипнув з кишені суміш проса, .. крихт і ще там чогось (О. Копиленко);
Данько молотить на точку жито (В. Земляк).
ТОЧО́К², чка́, ч., розм., заст.
Базар, де торгують приношеними речами; товкучка, товчок.
Ходжу, ходжу, тільки вулиці й заулки перехрещую. Увійшла в базар, сей таки точок Подольський, – стоїть купочка молодиць і дівчат (Марко Вовчок);
– Степане Івановичу! І де це ви її [книжечку] достали?.. – Купив на точку! (І. Нечуй-Левицький).
ТОЧО́К³, чка́, ч., діал.
У косарів – видовбана з дерева невеличка посудина, куди наливають воду й кладуть брусок для гостріння коси.
Михайло нічого не сказав. Взявся набивати косу. Налив води в точок, глечик поставив у траву під вербою і почав гострити косу (М. Томчаній).
Словник української мови (СУМ-20)