точнісінько
ТОЧНІ́СІНЬКО, розм.
Присл. до точні́сінький.
– Та що ж то за дівчата красиві були, так і сказати не можна було! Таки точнісінько, як намальовані (Г. Квітка-Основ'яненко);
[Марція:] У тому гурті я жінку вгледіла з таким волоссям, – але ж точнісінько! – як от у тебе (Леся Українка);
Хтось точнісінько передав панський голос. І знову регочуть люди (М. Стельмах);
Медунка зробила точнісінько так, як її навчили (О. Іваненко);
З усіх дворів дивились, як упертий світлячок [супутник], точнісінько в ті години й хвилини, що про них заздалегідь повідомляло радіо, з'явився й рухається просто через небо... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)