третячок
Третяк, -ка
м.
1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413.
2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г.
3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола. Шух. І. 177.
4) Младшій пастухъ при чабані и личмані. Черном.
5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Котл. Ен. І. 19. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. Мкр. Н. 30. зубами третяка вибивати. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ. О. 1862. IV. 88.
6) Порода чеснока. Вас. 204. ум. третячо́к. Бичок-третячок. Ном. № 10211.
Словник української мови Грінченка