Словник української мови Грінченка

тринпіль

Три́нпіль, -ля и три́нпуль, -ля

м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она висить на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.

Словник української мови Грінченка