тринькання —
три́нькання 1 іменник середнього роду витрачання розм. три́нькання 2 іменник середнього роду уривчасті звуки розм.
Орфографічний словник української мови
тринькання —
ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹. ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією. Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені – тринькання стає гучнішим (І. Кочерга).
Словник української мови у 20 томах
тринькання —
I -я, с., розм. Дія за знач. тринькати I. II -я, с., розм. Дія за знач. тринькати II та звуки, утворювані цією дією.
Великий тлумачний словник сучасної мови
тринькання —
ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹. ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією. Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені — тринькання стає гучнішим (Коч., П’єси, 1951, 289).
Словник української мови в 11 томах