тринькання
ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм.
Дія за знач. три́нькати¹.
ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм.
Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією.
Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені – тринькання стає гучнішим (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)