тринькання

ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹.

ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією.

Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені — тринькання стає гучнішим (Коч., П’єси, 1951, 289).

Значення в інших словниках

1. тринькання — три́нькання 1 іменник середнього роду витрачання розм. три́нькання 2 іменник середнього роду уривчасті звуки розм.  Орфографічний словник української мови
2. тринькання — ТРИ́НЬКАННЯ¹, я, с., розм. Дія за знач. три́нькати¹. ТРИ́НЬКАННЯ², я, с., розм. Дія за знач. три́нькати² та звуки, утворювані цією дією. Виймає [Карфункель] ще одного годинника з кишені – тринькання стає гучнішим (І. Кочерга).  Словник української мови у 20 томах
3. тринькання — I -я, с., розм. Дія за знач. тринькати I. II -я, с., розм. Дія за знач. тринькати II та звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тринькання — Тринькання, -ня с. Расточительность, мотовство.  Словник української мови Грінченка