тройця
Тро́йця, -ці
ж. = Трійця 1.
---------------
Трійця, тройця, -ці
ж.
1) Троица, Богъ въ трехъ лицахъ. Ном. № 4511, 4512.
2) Трисвѣщникъ. Шух. І. 270, 299 — 301, 310. На столі трійця в васильках, в калині, казанок з кропильцем, надпилена свічка воскова. Сим. 232. Также три соединенныя вмѣстѣ восковыя свѣчи. Став боярин, старша дружка і світилка стала, шаблю й трійцю восковую у руках держала. Мкр. Н. 25.
3) раст. a) Veronica prostrata L. ЗЮЗО. І. 176. б) — божа. Hypericum montanum. Вх. Пч. І. 10.
Словник української мови Грінченка